4 години до виїзду. Так дивно, найбільша мрія з самого дитинства збудеться через кілька днів) А я не відчуваю хвилювання чи вибуху всередині.. Хіба так має бути?
Завжди люблю переконувати себе і всіх в тому, що все погане, що з нами відбувається і всі погані люди, які нам зустрічаються - тільки для того, аби ми відчували різницю і цінували те хороше, що з нами ще станеться і тих хороших, хто нам ще зустрінеться. І от напевно вперше я задумалась.. а що, якщо хорошого не станеться? І ще, раніше мріялось, хотілось, виношувалось щось хороше, а тепер в голові частіше все прокручується з боку "а що, якщо не вийде" "як потім вилізти з д*пи". І постійний страх. І постійне розчарування. Перш за все в собі. І ще дуже бракує когось такого, хто завжди буде близько і хто завжди скаже що в мене все вийде і що я все роблю правильно.. навіть коли це насправді не так. Так бракує.
Давно забуте відчуття, коли всередині щось обривається. Боженька,коли вже пообривається все, що може обірватись? Коли перестане йокати? Я колись зможу бути готовою до всього?
Шось відбулось з авами на рц.. печальбіда. в мене метелик, в куми бджілка на квіточці, в манюфки кавалок риби і якась ше фігня. В Влада сама афігєнна -бджілка на ромашці))) лежу і розумію - піздєц,таваріщі (с)
поміж тим..люди в мережі все частіше виявляються мудаками)) це печально, шановні..
Register | 
Log in 
Profile 
Private Message 
Guest book 
Photo albums 
22:21 
